З історії нашого краю

Назву сучасного міста Малина пов'язують з іменем князя Мала. Адже в корені назви міста чітко прослідковується ім'я древлянського князя — легендарної особи часів Київської Русі. Особливо часто воно згадується у літописній розповіді про повстання древлян проти київського князя Ігоря в 945 р.

 

Малинъ. Ярмарка

Проте деякі вчені вважають, що назва міста походить від імені дочки Мала Древлянського — Малуші, яка була обернена в рабство княгинею Ольгою і завдяки своїй знатності отримала при київському дворі важливу посаду ключниці. В Малушу, древлянську княжну, закохався син Ольги — Святослав, а згодом у них народився син, в майбутньому князь київський Володимир.

 

Малин служив форпостом на східних рубежах Древлянської землі. Саме тому і був підданий нападу під час карального походу Ольги.

 

Дослідження дають змогу зробити висновок, що початок місту Малину поклало укріплене слов'янське городище. VІІІ-ІХ ст., яке наприкінці ІХ-поч. Х ст. набуває структури ранньоміського утворення.

 

Як стверджують археологічні джерела, після карального походу княгині Ольги в Древлянську землю життя на Малинському городищі припиняється. В історії є чимало прикладів, коли міста після такого роду подій назавжди гинули. Малин же зумів відродитись заново...

 

У 1569 році після укладення Люблінської унії Малин відійшов до складу Речі Посполитої. Після другого поділу Польщі в 1793 році Малинські землі відійшли до складу Росії.

 

У 1797 році Малин — містечко Радомишльського повіту Київської губернії. В 1855 році Малин переходить у власність княгині Софії Олександрівни Щербакової.

 

Центр Малина сьогодні

У 1866 р. Малин став волосним центром. Національний склад населення містечка в цей час відзначався строкатістю. Тут поряд з українцями жили поляки, євреї, німці, чехи.

В 1902 році поблизу Малина була прокладена залізниця Київ — Ковель. Відкриття залізниці сприяло подальшому промисловому розвитку містечка.

 

Славною сторінкою історії Малина було перебування на нашій землі видатного вченого-енциклопедиста і мандрівника, дослідника аборигенів Нової Гвінеї — М. М. Миклухи-Маклая.

 

У квітні 1932 року Малинська сільрада була перетворена на міську. У вересні 1937 року при утворенні Житомирської області Малинський район було включено до її складу. 1938 року за рішенням Ради Народних Комісарів УРСР Малин віднесено до категорії міст районного підпорядкування.

 

Віроломний напад фашистської Німеччини на Радянський Союз 22 червня 1941 року поставив на карту існування України та її народу.

 

Вже на початку липня 1941 року фронт наблизився до Малина і на підступах до міста розгорнулись тяжкі оборонні бої. 15 липня почались бої за Малин.

 

Восени 1941 року у Малині створена підпільна організація на чолі з П.А. Тараскіним. Після загибелі Тараскіна організацію очолила Ніна Сосніна. 630 днів діяла Малинська підпільна організація. Ряд учасників підпілля були удостоєні високих урядових нагород. А.Тараскіну та Н. Сосніній посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. 12 листопада 1943 року Малин звільнений від німецьких загарбників.

 

Складні етапи життя пройшли малинчани в повоєнні роки та роки утвердження державності.

 

Постановою Верховної ради України від 18 листопада 2003 року місто Малин Малинського району Житомирської області віднесено до міст обласного підпорядкування.

На знімках: центральна площа Малина на початку ХХ століття і сьогодні.

Малинщина: географічний нарис

Малинський район розташований у східній частині Житомирської області. На півночі він межує з Народицьким районом, на північному заході та заході — з Коростенським, на південному заході — з Володарськ-Волинським, на півдні — з Радомишльським, на сході — з Іванківським і Бородянським районами Київської області. Відстань до м. Житомира — 103 км, до м. Києва — 105 км.

 

Площа району становить 1,5 тис. кв. км. З півночі на південь територія району простягнулася на 44 км, а із заходу на схід — на 57 км.

На території району розташовані одне місто обласного підпорядкування (м. Малин), два селища (Гранітне, Чоповичі) та 103 сільських населених пункти, що підпорядковані одній міській, двом селищним та 25 сільським радам.

 

Гідрологічна мережа району представлена річками, підземними водами, ставками, болотами. На річках збудовані водосховища: Малинське — площею 740 га та Ворсівське — площею 112 га. Крім того, споруджені також невеликі за площею водосховища: Пиріжківське, Лумлянське, Нововороб'ївське.

 

Клімат району помірно-континентальний. Середня річна температура повітря становить 6-7 градусів тепла. Найнижча температура зареєстрована в межах 34 градусів морозу, найвища — 37 градусів тепла. Середньорічні суми опадів становлять 500-600 мм.

 

Район має різноманітні природні ресурси, сприятливі умови для відпочинку, полювання та рибальства.

Наші славні земляки

Уродженцями Малинщини є багато відомих людей. Серед них:

 

воєначальники — генерали С.М. Міщенко, Ф.А. Мельниченко, А.І. Канюка;

 

діячі науки — академік, директор інституту математики АН України А.М. Самойленко, професор, доктор медичних наук, член Міжнародної асоціації щелепно-лицевих хірургів Ю.Й. Бернацький, професори, доктори історичних наук Л.Ю. Беренштейн та М.І. Лавринович, доктор психологічних наук Л.О. Рябченко, доктор філософських наук М.В. Дученко;

 

діячі культури — народна артистка України Р.С. Недашківська (на знімку), заслужений діяч мистецтв УРСР С.А. Кириченко, мистецтвознавець В.С. Бойко, письменники Л.М. Письменна, К.Ф. Полонник, В.Н. Вайсблат, А.Н. Киричанський.