Ющенко і «воровка Юлєчка».
Післямова до з’їзду «Нашої України»

 

— Ми щиро поговорили з президентом, випили дві пляшки коньяку на трьох, — заливаючись тонким сміхом, Юлія Тимошенко розповідала своїм однопартійцям про те, як поверталася з Ющенком на одному літаку з Євпаторії до Києва. — Третьою була Богатирьова. Але я залишилася найтверезішою!

 

Описана прем’єром ідилія в літаку могла би символізувати настання перемир'я у стосунках найвищих посадових осіб. Однак ілюзії, якщо в когось вони і були, мали б зникнути в суботу, коли відбувся другий етап закритого з'їзду «Нашої України».

Головним об’єктом критики Ющенка була Тимошенко — наче і не було цих тостів у небі.

Завданням з'їзду мало стати остаточне взяття Ющенком під свій контроль «Нашої України» з подальшою інтеграцією партії до «Єдиного центру» для створення структури в підтримку президента на виборах–2010.

Коли Віктор Ющенко прибув до будинку культури КПІ, на ганку його зустрічали новий фаворит Петро Олійник і колишній лідер В’ячеслав Кириленко. Останній стояв, стиснувши руки в замок за спиною, що видавало його емоції.

Каменем спотикання мала стати ритуальна ініціатива президента про об'єднання усіх демократичних сил з «Нашою Україною». Ця ідея з часом перетворилася на інтершум, на який почали мало звертати увагу під час різноманітних з'їздів.

Однак зараз заскорузла тема набула нового звучання — оскільки об'єднуватися «Наша Україна» мала би з партією Віктора Балоги, який весь рік активно обскубував лави «НУ». Переманюючи всіма прийнятними і неприйнятними методами її активістів до себе, Балога перетворився для нашоукраїнських активістів на ще більше зло, ніж Тимошенко — для президента.

Перед з’їздом відбулося засідання політради, яке затягнулося. Там було узгоджено порядок денний, яким пропонувалося делегатам утворити «робочу групу з питань об'єднання національно–демократичних сил».

Як і перший етап з'їзду, другий проходив у режимі секретності — преса на нього не допускалася. Що, втім, не стало перепоною для «Української правди».

Із запізненням на 40 хвилин на своє місце в президії пройшов Віктор Ющенко, заступник голови партії та за сумісництвом його племінник Ярослав Ющенко, а також Зиновій Шкутяк, екс–мер Івано–Франківська, який зараз є другим заступником у партії.

Озирнувшись, Ющенко наказав викликати з залу і посадити до президії ще й В’ячеслава Кириленка, якого місяць тому він позбавив у «Нашій Україні» влади.

Загалом же, дивлячись у зал, Віктор Ющенко мав прекрасну нагоду переконатися у змінах, яких зазнала його партія за останні роки. Місця в першому ряду, які колись займали Порошенко, Третьяков, Безсмертний, Мартиненко, Жванія тощо, тепер пустували.

На цих спинках крісел тепер були причеплені скромні аркуші з написом «гість». Але, окрім кількох святих отців, на них так ніхто і не сів. Навіть вічний президентський штандарт Віра Іванівна вирішила за краще розміститися на балконі, разом зі своєю делегацією.

Втім, у суботу президент рідко піднімав очі у зал — весь з'їзд він порпався у власних паперах, повертаючи голову лише у відповідь на компліментарні промови, щоб сказати «дякую».

Промова Ющенка, замість відведених регламентом 30 хвилин, традиційно вилилася у півторагодинну лекцію про ситуацію в державі. Там не було нічого нового, чого не чули б делегати з'їзду, як і решта українців, під час останніх конференцій та телеефірів президента.

Увесь виступ Ющенка на з'їзді більше нагадував спіч кандидата в президенти десь на мітингу в Рожнах, а не відверту розмову глави держави і лідера політичної сили з партією, за підтримки якої він збирається на вибори.

На початку Ющенко вже традиційно повернувся до подій 2 вересня 2008, які, очевидно, у його пам'яті назавжди матимуть позивні, аналогічні американським 9/11.

Спільне голосування БЮТ і Партії регіонів у другий день осені, на думку Ющенка, мали узурпувати владу і знищити демократію.

Далі комплімент отримали ті однопартійці президента, які відмовились входити до коаліції трьох.

— Думаю, що дуже правильним було рішення про наше неприєднання. Для нас принципово не підтримувати таку політику, — підкреслив Ющенко. — Коаліція ця віртуальна, там немає більшості депутатів. Їм треба звертатися або до товаріщєй комуністів, щоб «підтримати ринкові перетворення», або через політичну корупцію скупати декілька голосів у Партії регіонів або «Нашій Україні».

Ющенко продовжував свій виступ у звиклому стилі.

— Ця коаліція покликана лише утримувати при владі нинішнього прем’єра. А курс, який вона сповідує — це не наш курс.

На думку Ющенка, у парламенті й далі мала існувати просто більшість без коаліції. Це дозволяло би президенту в будь–який момент розпустити парламент. Але, звичайно, з вуст Ющенка пролунало інше пояснення.

— Ця більшість могла би взяти відповідальність за тверезі, а не солодкі, популістичні рішення. У кожній силі існує ядро людей, які відчувають, що вони перш за все українці, а уже потім — члени партії, — годував мріями себе і зал президент.

Іншим варіантом, судячи з ходу думок Ющенка, могли бути дострокові вибори. Але в бюджеті-2009 не передбачено на це коштів.

— Ситуація, яка є сьогодні, заморозила кризу в парламенті, — попередив Ющенко. — Не можна молоде вино наливати в старі міхи.

Хоча, як потім виявилося зі слів Ющенка, його не влаштовує тільки постать глави уряду, але аж ніяк не кількість депутатів у коаліції. Бо далі президент взагалі вдався у ідеалістичні міркування про «технічного прем’єра».

— У Данії сім років працює уряд меншості, який вважається найбільш ефективним за останні 30–40 років. Але цей уряд повністю деполітизований. Через механізм технічного прем’єрства була знайдена відповідь, як нації вийти з політичної кризи. Переконаний, ця модель можлива і для нас.

Реалізувати варіант з технічним прем’єром Ющенко спробував би через декілька місяців. Тоді, на його думку, «ситуація в економіці за підсумками першого кварталу буде непосильною для нинішньої конструкції влади».

— Другими словами, як нам захистити уряд від політики, як нам зробити з уряду раціональний орган, а не виборчу площадку президента? Це — найбільший клопіт!

Далі делегати прослухали лекцію про недолугий бюджет на 2009 рік, який стане «трагічною сторінкою» в житті України і який навіть відмовився представляти міністр фінансів Віктор Пинзеник. Хоча це не завадило президенту виступити з обіцянкою про його підписання.

Президент не забув пригадати Тимошенко і виплачені нею «тисячі», і надмірні соціальні видатки, які спровокували інфляцію, і нестворену контрактну армію, і вдвічі погіршений торгівельний баланс, і незібрану на полях кукурудзу, і не продане через квоти зерно, і такий удар по національній гордості як завезене з–за кордону сало.

— Це — не жарт! — звернувся Ющенко до залу, який почав шуміти при згадці про національну гордість. — У нас імпорт сала виріс на 1100%. Де логіка?

Це, переконаний президент, наслідок помилок Тимошенко в аграрній політиці.

— Ми втратили півмільйона поголів’я нашої худоби! Натомість завозиться без мита чеське, польське, яке завгодно м'ясо, тільки не своє. І все це робиться для того, щоб прем'єр могла вийти і сказати: «я зроблю все, щоб ціни на м'ясо збереглися такі як є», — обурився президент.

— Ми питаємо, чому гривня падає? А як вона може рости, якщо торговий дефіцит майже 15 мільярдів? Де брати пропозицію доларів, щоб гривня була з балансом? — риторично запитав Ющенко і обрушився на Тимошенко за її заяви про змову президента і Нацбанку на користь банку «Надра» і Дмитра Фірташа.

— Приведу маленьку справочку... Після п’ятниці, після виступу прем’єр–міністра, по банку «Надра» до 10 січня заявлено 3 мільярди 200 мільйонів депозитів на вивід з балансу банку. Це все кредити, які банк отримав на міжнародному ринку на три–чотири роки.

Звинувачення Тимошенко зачепили президента, і він від обурення переповів свою розмову з прем'єром в літаку.

— Після того як прем’єр тричі назвала цей банк, ми втратили більше 3 мільярдів депозитів! І ніхто не буде розбиратися, вкрав хтось 4,5 мільярди, чи ні? Я вчора говорив прем’єру: «Юля, Юлєчка Володимирівна, скажіть, де ті клятих 5 мільярдів? Я їх зразу направляю до бюджету, до Пенсійного фонду». Звідки ця брехня появляється, чому публічна полеміка руйнує всю економіку?

Далі Ющенко був не менш жорсткий до прем’єра, ніж Тимошенко щодо нього.

Президент знову звинуватив її у спробі врятувати суддю–хабарника Ігоря Зварича за допомогою депутата Портнова. Далі на БЮТ посипалися звинувачення у рейдерських атаках на земельні управління в областях.

— Я не розумію, чому наша сила повинна підтримувати в парламенті тих, на кому сьогодні мільярди вкрадених грошей?! — розійшовся президент.

Ющенко, як і на прес-конференції у вівторок, мальовничо описав, як відбувається захоплення земельних відділів. Хоча прізвищ не називав, але, мабуть, гикалося в той момент Богдану Губському.

–...Приїздить банда, в якої є кликухи, у якої є керівник–оператор від народного депутата, приїздить той депутат, виставляє державну варту, завозять варту злочинного угруповання, беруть печатки, їдуть в житловий будинок і зранку до ночі штампують акти видачі земель. Чому ми цю силу маємо підтримувати?!

— Ганьба!!! — відповів Ющенку зал.

— Цих людей треба привести до відповідальності!

Але, на думку Ющенка, зробити це неможливо, бо генпрокурор боїться звільнення голосами БЮТ.

— Генпрокурором було підписано подання на арешт депутата тієї політичної сили, яка нарізає сьогодні земельну карту України. Це подання прожило 35 хвилин. Тільки вийшло за кабінет генпрокурора, як через дзвінок прем’єра було повернено назад. І було сказано: «Олександр Іванович (Медведько), заховайте ці справи і нікому не показуйте! Бо після цього буде дамоклів меч до сьомого коліна по тому інституту, який називається генпрокуратура», — переповів Ющенко суть погроз Тимошенко.

Судячи з усього, тепер всі публічні виступи Ющенка будуть присвячені одній людині.

— У кого є очі, хай почне бачити, що відбувається під покровом сили, що називається Блок Юлії Тимошенко. Скільки жертв ми отримали, зокрема і в цьому залі за те, що йшли з цією силою...

Очевидно, Ющенко мав на увазі звинувачення на адресу «любих друзів», але в залі нікого з них не було. З представників цього синдикату партійне життя продовжує вести тільки Євген Червоненко.

Ющенко розповів історію про «воровку», яку тижнем раніше вся країна вже чула в ефірі каналу «Інтер».

— Я пригадую, і на телебаченні вже про це казав... Хоча я не тішусь з цього, бо для мене це елемент чоловічого приниження... Отже, були парламентські вибори (2002 року), потім президентські. Я ніколи кривого слова не сказав про БЮТ. А нам тільки і задавали одне питання — на сході і заході: «Чому ця воровка біля вас?»

Зал вибухнув оплесками, а Ющенко увійшов у раж.

— Проходить час, Юлія Володимирівна стає прем’єром, і десятки разів від неї лунає запитання: «Скажіть Василю Тимофієвичу (Маляренку, голові Верховного суду), хай закриє кримінальну справу». А кримінальна справа торкалася 8,6 мільярдів несплачених податків до національного бюджету (з боку ЄЕСУ). Приходить Василь Тимофійович і каже: «Охороніть мене від прем’єр–міністра. Ну на кожній зустрічі вимагає — закрий кримінальну справу, закрий кримінальну справу», — розповів Ющенко секрети розмов в високих кабінетах. Президент смакував подробицями цієї історії, яка розгорталася в перші пост–майданні місяці.

— Голова Верховного суду витримав позицію. Проходить два тижні, і районний суд Дніпропетровської області за участі сторони ЄЕСУ закриває справу. Справу, яку веде Генпрокуратура, закривають без її участі...

Ющенку здавалося, що після такої аргументації більше не треба переконувати, чому не можна об’єднуватися з БЮТ.

— Бо ми — та політична сила, яка не крала, не краде і не буде красти, — завершив Ющенко свою думку дещо зміненим гаслом часів президентської кампанії.

Про плани на майбутнє Ющенко говорив загадками. Але зі сказаного зрозуміло, що вже існує план, який почне діяти після новорічних канікул:

— Буквально з перших днів нового року має з'явитися сила або група сил, яка має сказати, де ми є і що ми маємо зробити, щоб виправити помилки. Ви побачите, які процеси будуть і в уряді, починаючи з перших днів нового року.

На сам кінець Ющенко попросив з'їзд «з високо піднятою головою» звільнитися від тих депутатів, які вступили до коаліції з БЮТ.

— Цих людей, які є випадковими і ухвалюють рішення, далекі від держави — ми їх віддалимо, вони нам не потрібні, вони — наш баласт! — звернувся Ющенко до з'їзду.

З'їзд виконав волю президента тільки на половину. Він виключив сімох нашоукраїнців, які підтримали коаліцію — Юрія Ключковського, Едуарда Зейналова, Руслана Князевича, Ольгу Герасим'юк, Олександра Третякова, Миколу Мартиненка та Валерія Борисова — з політради «Нашої України», але не з самої партії.

«Привітом» Ющенку від Петра Порошенка був виступ представниці Вінницької області, де залишаються сильними позиції «шоколадного короля». Затинаючись від хвилювання, делегатка нагадала президенту, що партія ледь не кожен з'їзд проходить через ритуал «очищення», виганяючи тих, кого сам же Ющенко і привів до керівництва. Але позитиву «Нашій Україні» це чомусь не приносить.

Втім, Ющенко її не почув. Він знову занурився у свої папери...

Другий етап з'їзду мав вирішити ще одну проблему. Вона виникла місяцем раніше після обрання Ющенка лідером «Нашої України», що суперечить Конституції, за якою президент не може обіймати інших керівних посад.

Для того, щоб якось вийти з положення, з'їзд вніс правки до статуту «Нашої України», відповідно до яких Ющенко буде «головою партії — політичним лідером партії», а всі виконавчі і організаторські функції перекладуть на голову ради партії. Його обиратимуть вузьким колом, на засіданні ради «Нашої України», щоб президент на свій розсуд мав можливість змінювати цю людину.

Таким чином, «Наша Україна» знову причалила до того берега, від якого стартувала в часи свого створення, коли Ющенко був почесним головою партії, а Роман Безсмертний — головою ради НСНУ.

Щоб завершити «реформування» керівних органів, на цьому етапі з'їзду мало бути обрано новий склад ради партії. Це повинно було відкрити дорогу до нового менеджменту в «Нашій Україні».

— Петре Миколайовичу, чи не міг би ти вийти почитати список? — звернувся президент до свого представника в парламенті Петра Олійника, який мав представити на з'їзді персональний склад нової ради.

Подальша поведінка Олійника засвідчила закулісні процеси в «Нашій Україні». Ющенко не приховував, що прагне обрання на голову ради В’ячеслава Кириленка, який раніше на цю пропозицію відповів негативно.

Тому Олійник спробував зробити так, щоб Кириленко не зміг відмовитися.

— Звертаюсь до з'їзду обрати головою ради партії — заступником голови партії В’ячеслава Кириленка, нашого надійного товариша, — запропонував під оплески залу представник Ющенка в парламенті.

— Дякую за підтримку, але ми статут змінили, — відповів Кириленко, що сидів у президії. — У лідера партії тепер не може бути заступників. А є тепер голова ради партії, голова виконкому. Там (на раді партії) і будемо це вирішувати. Тому зараз треба внести зміни до політради.

Але Олійник бився до останнього.

— Шановні! Безумовно, потім буде засідати рада партії, і ми все це зробимо легітимно. Але на звернення лідера партії ми повинні поставити на голосування питання про політичну підтримку. Хто за, прошу голосувати!

— Прошу пана Петра не займатися самодіяльністю і дотримуватись вимог статуту, — огризнувся ще раз Кириленко. — Очевидно, що президент дав вам слово доповідати по внесенню змін до складу політради.

— Так, я це і мав на увазі — що він вийде і зачитає листок, — Ющенко відірвав голову від паперів і зробив вигляд, що не в курсі сценарію.

— А ці жести... Вони ні до чого, — додав знову Кириленко.

— Нє, ну я хотів... — почав виправдовуватися Олійник.

Щоб якось зам'яти ситуацію з Кириленком, який публічно відмовився іти в партійні зброєносці до Ющенка, президент запропонував:

— Першу пропозицію ми безумовно сприймаємо, а тепер пішли по політраді.

За задумом, до політради мали бути включені по два представники від обласних осередків та голови обласних організацій. Коли Олійник читав список, зал у кількох місцях вибухнув невдоволенням. Виявилось, що дехто з партійних босів включив у список потрібних людей, в обхід звітно–виборчих конференцій в регіонах.

Зрозумівши, що новий скандал ні до чого, головуючий Зиновій Шкутяк переніс розгляд цього питання на третій етап з'їзду.

Ще гірша доля спіткала пункт про об'єднання «Нашої України» з іншими націонал–демократичними силами загалом і «Єдиним центром» зокрема. Воно було внесено до порядку денного під номером чотири, а в папці для делегатів навіть лежав склад «робочої групи», яка мала би займатися цим питанням. Але нашоукраїнці зустріли ідею таким агресивним несприйняттям, що її виключили з порядку денного 850 голосами делегатів.

Однак у майбутньому, якщо буде велика потреба до «консолідації демократичних сил», про це застереження можуть і не згадати.

Ніщо ж не заважає Ющенку, критикуючи перебіжчиків, посилатися на неіснуюче рішення першого етапу з'їзду про неприєднання «Нашої України» до Тимошенко і Литвина.

Відтак, у суботу сімох депутатів оголосили ворогами партії — хоча насправді жодної резолюції про заборону на вступ до коаліції місяць тому не ухвалювали...

 

Тетяна Ніколаєнко, Сергій Лещенко,

Українська правда.