Сторінками малинських газет

А за що жити?

Як законопослушна громадянка, вирішила не гаяти з оплатою комунальних послуг. Пішла заплатити найперш за тепло — з газом нині проблеми. Тарифи на теплопостачання останніми місяцями міняються, за грудень довелося заплатити понад 150 гривень. У 100 гривень обійшлися квартира, вода, газ, електроенергія і разом вийшло більше 250 гривень. А ще ж треба буде розрахуватися за телефон і, отже, місячна плата за всі послуги обійдеться мені у 300 гривень.

 

Для борців за народні права депутатів така сума — мізерна. Одначе для мене — це половина місячного доходу, адже маю пенсію у 610 гривень, яку, до того ж, тепер отримую із запізненням. Як прожити за триста гривень 30 днів? Сьогодні у мене бракує грошей на першочергове — продукти, а про взуття, одяг немає мови. Над таким запитанням, переконана, не замислюються ні Президент, ні уряд, ні більшість парламентарів, ні наші надчесні банкіри. На триста гривень, гадаю, їм важко прожити навіть день.

 

Не до них, зрештою, звертаюся. Тарифи на комунальні послуги затвердила наша міська рада. Київрада, відомо, з огляду на кризу, наклала вето на підвищення плати за тепло, воду та інше, а наші обранці майже одностайно проголосували за підвищення тарифів, їхні статки, очевидно, дозволяють платити за компослуги і більше. А дехто, можливо, взагалі за тепло та воду не платить — хто з них спитає за це?

 

Як би там не було, а малинські депутати добре подбали про своїх виборців. Наближаються вибори — президентські, ймовірно, парламентські і місцеві. Нам, громадянам, треба добре замислитися над тим, як політичні сили, що тепер при владі, дбали про нас. Ми, виборці, маємо запам'ятати, що «подарунок» із новими тарифами зробили напередодні нового року БЮТ і «Наша Україна», які переважають у міській раді і ухвалюють рішення. А також ті, хто «підспівує» їм. Отож, добре думаймо, за кого наступного разу голосувати.

 

Окремо хочу сказати кілька слів про в.о. міського голови Ольгу Кудрицьку та заступника мера Василя Буткевича. Вони не меншою мірою винні у тому, що комунальні тарифи для бідних малинчан стають непосильними. Для вельмишановної пані та надзвичайно чесного пана, ясна річ, навіть триста гривень у місяць — також невелика сума. Але ж, як вони кажуть, і про народ не можна забувати. Вирішувати не лише власні проблеми — проблем у них, схоже, немає, а й дбати про місто.

 

Малин — одне з найперспективніших міст області. У нас успішно працює промисловість, динамічно розвивається підприємництво взагалі, і у бюджеті міста повинні бути кошти принаймні на часткову компенсацію оплати тарифів на компослуги. Якщо не на компенсацію, то на закупівлю газу, з яким ситуація загострюється. Куди ідуть кошти з казни? Чому найдостойніші очільники Малина не прозвітують через, скажімо, «Малинські новини», як витрачаються гроші платників податків? Чому і у такий спосіб виборці не мо жуть дізнатися, як відпрацьовують зарплату міські чиновники? Вона у них, з преміями та надбавками, теж достойна...

 

Ольга ВЛАСЕНКО,

пенсіонерка.

 

Малинські новини.