Працювати вміємо — значить, скруту переживемо

 

Малинська телестудія «Полісся» оприлюднила інтерв’ю з головою райдержадміністрації Ігорем Малегусом.

Мова йшла насамперед про фактори та зусилля, завдяки яким Малинщина зайняла перше місце в загальнообласному рейтингу соціально-економічного розвитку за підсумками роботи в 2008 році.

Втім, Малегус на став вдаватися до переможних реляцій, а досить детально розібрав економічну й соціальну ситуацію в районі зі всіма її недоліками та проблемами.

Останніх, звичайно, немало, але й падати в паніку голова РДА не радить — треба працювати й жити з надією на краще...

Нижче подаємо скорочений виклад інтерв’ю.

 

Насамперед хотів би, користуючись нагодою, подякувати всім жителям Малинського району, трудовим колективам промислових та сільськогосподарських підприємств, керівникам цих підприємств, працівникам та керівникам бюджетної сфери, представникам місцевих органів влади за спільний вклад у загальну справу.

 

Справді, при визначенні рейтингу брались до уваги більше тридцяти показників з найрізноманітніших галузей та сфер, і приємно, що в багатьох напрямках маємо непогані результати. Взяти, приміром, рівень розрахунків за електроенергію, природний газ, комунальні послуги. Ці питання ми познімали вже кілька років тому, нині також робимо все, щоб енергоносії були проплачені. Це дає можливість уникнути проблем із енергозабезпеченням підприємств, ритмічним функціонуванням комунальної сфери.

Наприклад, комунальне підприємство «Гранітненське» — одне з небагатьох в області, яке має ліміти на лютий, а ситуацію в державі ви бачите, справа доходить до відключення газу. Так, це непросто, це важко дається, але допомагає співпраця і з селищною радою, депутатським корпусом, щоденна робота райдержадміністрації.

Слід також подякувати людям, які регулярно оплачують отримані комунальні послуги. Хоча й тут є свої нюанси. Коли газопостачальники хотіли відключити Недашківський ГРП, ми підняли дані про борги по Малинському газовому господарству, якраз по громадянах, як проживають в цій зоні. Там було по 150, по 200 гривень заборгованості. Це не означає, що людина не платить свідомо чи злісно, — просто поточний борг, який треба вчасно збирати. Буквально днями у мене був виїзний прийом у Недашках. Зійшлося більше 50 чоловік, якраз приїхала машина з працівником РЕМУ, котрий приймав платежі за спожиту електроенергію, — і люди прийшли не тільки з Недашок, але й з Вишнянки. Це говорить про те, що селяни розуміють ситуацію: треба за все вчасно платити…

 

Приємно те, що по деяких показниках, які було важко виконати, ми теж маємо досить серйозні результати. Спілкуючись зі своїми колегами з інших районів, переконуюсь, що проблеми в нас однакові, просто підходи іноді різні.

Кажу вже в черговий раз — ми ввійшли в 2009-й без боргу по зарплаті, по енергоносіях. Це дало можливість спокійно платити зарплату з січня-лютого, в той час як в деяких інших районах тільки за рахунок призначень 2009 року виплатили грудневу зарплату, і заборгованість по енергоносіях їм не вдалося погасити, тому що не було за що.

 

Сьогодні ми ставимо завдання не знижувати темпів роботи господарського комплексу, хоча ситуація у виробничій та в фінансовій галузях складна. Важко з розміщенням наших замовлень, це стосується практично всіх підприємств.

Ми щодня спілкуємося з керівниками, починаючи від філії заводу «Артем», яка вже практично другий рік шукає реальні ринки реалізації своєї високотехнологічної продукції, і закінчуючи нашими щебеневим заводами. Головний ринок реалізації щебеневої продукції — ринок Києва, як і ринок України, не проснувся ще від зимової сплячки. Вона традиційно була, але не така, як нині, коли відсутність реальних контрактів примушує керівників підприємств шукати будь-які шляхи, щоб реалізувати свою продукцію, котра сьогодні дійсно має належну якість і прийнятну ціну. Вони вже скинули ціни, читаєш на інтернет-сторінці «Юніграну», на 15 відсотків, аби зацікавити споживачів. Всі чекають змін, всі чекають можливого рішення Кабінету міністрів про пожвавлення будівництва. Тому й недавня інформація про виділення трьох мільярдів на спорудження житла вселяє надію — це підвищить попит на наш щебінь.

 

У нас багато питань по бюджету. Бюджет ми прийняли, знаючи добре, що це бюджет виживання. Але життя вимагає перебудовуватись, як кажуть, на ходу. Днями пройшла нарада з медичними працівниками району. По тій ситуації, в якій вони опинилися, ми вже бачимо проріхи, які не дають галузі нормально працювати. Не в першу чергу через те, Міністерством фінансів кошти на медицину виділяються відповідно до кількості населення. А ми не завжди по різних громадах можемо стовідсотково прогнозувати ситуацію. Так чи інакше, це питання доведеться вирішувати — райдержадміністрації, депутатам на черговій сесії районної ради шляхом коригування бюджету.

 

Те саме стосується і освітянських проблем. Візьмемо для прикладу опалення шкіл. Ми забезпечили навчальні заклади паливом до кінця навчального року, зараз думаємо вже про підготовку до першого вересня, придбання палива на новий опалювальний період.

В той же час мені сьогодні важко зрозуміти, коли дають доручення на найвищих щаблях влади щодо переведення котелень на альтернативні види палива. Проведені нами прості розрахунки спільно з, приміром, Малинівський ЗНВК «Школа-сад» показують: місцевій котельні потрібно 360 кубів газу на добу, в сумі це 858 гривень. Перевести котельню на вугілля — потрібно 1,4 тонни на добу і затрати складуть 1668 гривень. Цифри говорять самі за себе. І така ситуація практично по всіх котельнях, які використовують природний газ.

 

Багато питань сьогодні пов’язані з допомогою нашим промисловим підприємствам. У вчорашній газеті «Урядовий кур’єр» опубліковано розпорядження прем’єр-міністра щодо виділення акціонерному товариству «Житомирський силікатний завод» земельної ділянки під розширення кар’єру 30 гектарів, зайнятих лісом. У нас ситуація точно така сама по ВАТ «Каменедробильний завод», де сьогодні потрібно 10 гектарів. По району, на рівні області всі погодження пройшли — а з Києва вже вкотре повертають документи. Чому такі різні підходи?

Щодо ситуації в аграрному секторі. У мене днями відбулась розмова з начальником управління агропромислового комплексу області Миколою Петровичем Дідківським. Питаю, які кошти будуть асигнуватися, що можна сказати сьогодні людям? На жаль, відповідає, 6 годин тривала нарада колегія в Києві по роботі АПК, і жодного конкретного слова не сказали, як сьогодні іти у весну. А хліборобам же треба жити і працювати!

Надіємося, що будуть якісь нові програми, обіцяні прем’єр-міністром. Головне, щоб по тих програмах вчасно прийшли кошти, не так, як у нас було в минулому році, коли півроку було пригальмоване все фінансування по селу, і кошти з’явилися вже тоді, коли їх залишалось використати лише на погашення боргів.

 

Багато сьогодні проблем. Доводиться тримати на контролі кожну, тому що в нас як буває: закриваєш одне питання — появляється два інших.

Для прикладу, Верховна рада прийняла закон про нотаріат. Тепер, щоб людина дала довіреність на лежачу жінку в селі, потрібно їхати в Малин, оформляти ту довіреність — а раніше цю послугу надавали сільські ради. Я вже наслухався докорів від людей, хоча й розумію, що це не до мене апеляція, але маємо те що маємо — селяни сьогодні по 5-6 чоловік гуртуються і наймають машину разом, щоб приїхати в Малин і оформити ту довіреність.

За дозволом на початок будівництва треба їхати у Житомир чи Коростень, де працює представник архітектурно-будівельного контролю. Чому людина має їхати в область, коли в нас раніше ці послуги надавалися на місці?

 

На жаль, не можна не сказати й про інші моменти, коли ми не в змозі на рівні району вирішити те чи інше питання. Для прикладу, те ж саме комунальне підприємство «Гранітненське» перерахувало кошти в ДК «Газ України», яка находиться в Києві, але натомість одержали… попередження про відключення. Три дні перший заступник голови РДА Кравченко їздив до Києва, доводив, що кошти проплачено — а вони, виявляється просто прийшли пізніше. Здавалось би, в період загальної комп’ютеризації і електронних платежів проходження грошей не повинно бути проблемою, але ж вона є…

Маємо і такі проблеми, які ще вчора проблемами не були. У період скорочення виробництва та зменшення фондів оплати праці дехто бачить найпростіший вихід у скороченні працівників. А де завтра шукати якісного спеціаліста? Я розумію, сьогодні треба «затягнути пояси», але при цьому необхідно зберегти людей.

 

Своє завдання ми вбачаємо в тому, щоб скоординувати зусилля, гуртом пережити нелегкі часи, забезпечити нормальну роботу промислових та сільськогосподарських підприємств, бюджетних установ. І водночас шукати шляхи для відновлення і стабілізації всього господарського комплексу та соціальної сфери.

Ми завжди відкриті для будь-якого бізнесу, працюємо з інвесторами, запрошуємо до нас у район — і не лише з чисто виробничими проектами. Гадаю, пройде не так багато часу, коли будуть відкриті автобусні маршрути в те ж Кип’яче, в жіночий і чоловічий монастирі, тому що це сьогодні теж людині потрібно — якийсь спокій в період кризи, якесь джерело для поповнення духовних сил, щоб вистояти в цій ситуації і не зробити кроків, про які потім доведеться пошкодувати…

 

Переконаний, що все буде добре. Іншого нам просто не дано.

 

За матеріалами телестудії «Полісся».