«Хто не вірить у випадковості,
той не вірить у бога»

або Що змусило заступника головного лікаря Малинського МРТМО депутата обласної ради Олександра Андрійцева попросити аудієнції в Голови Служби Безпеки України Валентина Наливайченка

 

 

У минулому номері ми повідомляли про те, що у Громадській приймальній Управління служби безпеки України в Житомирській області встановлено спеціальну поштову скриньку для письмових звернень громадян щодо можливих протиправних дій співробітників спецслуж-би й що усю кореспонденцію з цієї скриньки отримуватиме та прийматиме рішення по ній особисто голова СБУ Валентин Наливайченко. Депутат обласної ради Олександр Андрійцев скористався такою можливістю й минулого тижня навіть побував на особистому прийомі в голови Служби Безпеки. Дізнавшись про це, ми попросили прокоментувати нашого земляка, що спонукало його до цього.

 

— Олександре Миколайовичу, то Ви підтверджуєте попередню інформацію про особисту зустріч із Головою СБУ Валентином Наливайченком?

 

— Так, як каже наш районний прокурор, «факт мав місце бути». Хоча цього дня я мав ще одну досить цікаву зустріч...

 

— Чи не з Генеральним прокурором?

 

— Ні, з Генеральним прокурором України буде, мабуть, наступна зустріч, бо підстав для цього достатньо. А цього разу, в приймальній Голови СБУ, я зустрівся з... адвокатом нашого колишнього міського голови С.О. Долі. Він саме виходив з кабінету, де приймають заяви від громадян та депутатів, тож, мабуть, варто чекати чергової «штучки» Сергія Олексійовича і К°.

 

— Вважаєте, що нічого випадкового не буває?

 

— Хто не вірить у випадковості, той не вірить у Бога. До речі, саме з цього й почалася моя розмова з головою СБУ Валентином Наливайченком. Якщо ви дозволите, я висловлю своє бачення «гріха» Долі. Сьогодні це вже очевидно не тільки для мене, а саме, що наш екс-мер наперед спланував акцію свого стрімкого кар'єрного зростання, яке повинно було завершитися крутою посадою в столиці, або за кордоном. Малинчан же він використав як тимчасовий інструмент для реалізації своїх планів. Доля був і є жителем Києва. Але, щоб бути обраним міським головою, він завчасно прописався в м. Малині. Прорахував, скільки йому потрібно буде голосів для обрання і яких це вимагає затрат. Проаналізував менталітет малинчан, яким хотілося когось чужого, який розрушить клани і поборе корупцію в Малині. І в тому, що він переміг на минулих виборах, на мою думку, більше вини не тих, хто голосував за Долю, а тих, хто не пішов на вибори, бо їхня байдужість теж була прорахована. Далі, за власним рішенням, вступ Долі до президентської школи, включення до списку кандидатів у ВР за рекомендаціями впливових осіб держави. Тут, правда, треба віддати належне міським «нашоукраїнцям», стійка і категорична позиція яких (вони, не дивлячись на тиск згори, відмовилися прийняти Долю у свої ряди) і завадила реалізації амбітних планів...

 

— У зв'язку з цим у мене до вас запитання. Відомо, що міські депутати від БЮТу, представником якого є і Ви, двічі в повному (принаймні так запевняють керівники фракції) голосували за відставку Долі з посади міського голови. В той же час сьогодні інтереси Долі лобіюють на всіх рівнях народні депутати від вашої ж політичної сили. І адвокат Сергія Олексійовича, з яким Ви випадково (чи ні?) зустрілися в приймальній Го-лови СБУ, нібито є помічником одного з цих депутатів...

 

— Так, усе це правда. Я, до речі, недавно мав розмову з головою нашої обласної ради В.Й. Французом, до якого, виявляється, наш Доля теж звертався за підтримкою. Але у відповідь почув приблизно таке: «Ви, Сергію Олексійовичу, маєте звичку говорити й не думати, а я — записувати...» І Віталій Йосипович нагадав йому деякі його висловлювання у бік політичної сили Юлії Тимошенко на одній із представницьких нарад. «То яке ж Ви маєте моральне право просити у нас підтримки тепер?» — запитав його після цього Француз, теж, як відомо, бютівець.

 

Стосовно ж народних депутатів-бютівців, скажу наступне. Питанням, чому вони й їх малинські помічники лобіюють інтереси Долі й втручаються в роботу фракції БЮТ у міській раді та парторганізації загалом, сьогодні серйозно почали займатися. Бо такі дії, за партійними циркулярами, розцінюються як спроба вирішення особистих інтересів...

 

— Олександре Миколайовичу, щось ми відхилились від теми нашої зустрічі. То про що все-таки Ви говорили з Головою СБУ?

 

— Як на мене, то важливіше не те, про що я з ним говорив, а що саме змусило турбувати одну з найвищих посадових осіб держави.

 

— Тоді що ж?

 

— Ви знаєте, що чи не наступного ж дня після свого обрання С.О. Доля зробив візит на міський-ринок, де намагався звільнити директора і навіть привів уже свою людину з Києва? А про те, що з перших же днів4намагався «оподаткувати» 20-відсотковим «відкатом» «Скорботу», вважаючи, що це ритуальне бюро має такі ж доходи, як столичні? Для багатьох не секрет і те, що саме такі умови, з «відкатами», стали причиною відмови багатьох інвесторів працювати в Малині. До речі, недавно мені показували записник Долі часів його балотування на посаду мера. Ой, скільки в. ньому цікавого — прізвища, дати, суми: хто й на що давав під час передвиборних перегонів, що кому за це обіцяно, в тому числі й окремим посадовим особам Малина. Скажіть, чи відомі були такі дії Долі керівнику районної СБУ, коли про них, як кажуть, говорив увесь Малин? Якщо так, то чому він мовчав, не ставав на захист інтересів держави, громади, а, навпаки, всіляко захищав інтереси Сергія Олексійовича? Мабуть, саме в цьому суть боротьби з корупцією. А не в тому, щоб, як доведено вже судом, шити білими нитками справу про це голові фракції БЮТ у міській раді Олені Оксьоненко, коли та поставила свій підпис під зверненням депутатів міської ради до Генеральної прокуратури та СБУ України (ваша газета їх друкувала). Чи тепер ось секретарю міської ради Ользі Кудрицькій — за те, що представила мене, як заступника головного лікаря, до нагородження Грамотою... Невже останнє — нагородження заступників головних лікарів — є інтересом СБУ? А ось підроблений Статут МРТМО, через який заклад не пройшов вчасно акредитацію і не мав права надавати медичні послуги населенню, — чомусь ні. Як не стало предметом розгляду СБУ і те, що під пологовим відділенням нашої лікарні знайшли ртутно-кварцові лампи, рейдерське захоплення нашої райспоживспілки, те, що місто не отримало передбачені законом відшкодування на ремонт міських доріг, коли будувалась Києво-Ковельська траса, і т.п. Про все це я і запитав голову СБУ.

 

А ще про те, чому наша районна прокуратура замість того, щоб контролювати дії місцевого відділення СБУ, є ледь не структурним підрозділом останнього? Чому нашій прокуратурі конче потрібен саме оригінал із історії хвороби «громадянина Коваленка»?..

 

— А до чого тут це?

 

— Для непосвячених, скажу коротко: в травні минулого року начальник районного відділення СБУ В.О. Коваленко нібито переніс на ногах інфаркт, після чого потрапив у лікарню. Але жодного разу (я на той час виконував обов'язки головного лікаря), коли я заходив поцікавитись станом справ у відділенні, Коваленка я там не заставав. На запитання, де хворий, медперсонал відповідав: пішов, мовляв, додому. З інфарктом?.. Є й інші претензії щодо підтвердження діагнозу, зокрема, в історії хвороби немає висновків житомирських фахівців, хоч громадянина Коваленка посилали туди на консультацію, про що свідчить відповідний запис...

 

— Але незрозуміло, чому прокуратуру зацікавила історія хвороби начальника районного відділення СБУ?

 

— Він вимагає захисту честі й достоїнства. Але ще раз повторю: незрозуміло, чому саме прокуратурі потрібен оригінал історії хвороби, який нікому на руки не видається? До речі, інтерес до цього у нашої прокуратури виникає періодично. Можливо, теж збіг, але щойно я повернувся від Голови СБУ, як мене знову запросили в прокуратуру саме з цієї причини. Але на цей раз я відмовився від будь-яких пояснень, зазначивши лише, що на даний час не маю до неї доступу, бо, аби унеможливити її фальсифікацію чи зникнення, були вжиті відповідні заходи. Зрештою, якщо прокуратурі так потрібен оригінал, то чому вона не звернеться з офіційним запитом до головлікаря і не вилучить цей «речовий доказ» за всіма нормами закону?

 

Зрештою, і про це я теж запитав Голову СБУ, якщо Коваленко справді переніс інфаркт, то чи може він за станом здоров'я перебувати на такій відповідальній посаді? А якщо він вважає себе здоровим, то питання про хворобу стає ще цікавішим...

 

— Олександре Миколайовичу, дайте краще відповідь на запитання: яке враження справила на Вас зустріч із Головою СБУ і, головне, якого результату очікуєте від неї?

 

— Знаєте, я маю щиро подякувати начальнику підрозділу СБУ в Малинському районі, оскільки саме завдяки йому познайомився з окремими працівниками СБУ як в області, так і в центральному апараті, і, повинен сказати, після цих зустрічей в мене склалося враження, що більшість працівників цієї структури дійсно хоче займатися захистом інтересів держави, а не виконувати чиїсь замовлення. Та й кінець розмови з Головою СБУ Валентином Наливайченком вселяє надію на торжество справедливості. «Ви не хвилюйтеся, у вас хворе серце, — заспокоїв він мене, дізнавшись, що у 2004 році, підтримуючи нині діючого Президента, я переніс інфаркт. — А зі своїми співробітниками я розберусь...» І при мені ж дав доручення призначити його зустріч не тільки з начальником Малинського відділення СБУ, а й керівником обласного підрозділу.