Малинчанин знявся у фільмі «Тарас Бульба»

29-річний малинчанин Костянтин Тупота знявся у фільмі російського режисера Володимира Бортка «Тарас Бульба»

 

Саме цей фільм експерти називають наймасштабнішим кінопроектом 2009 року, а кінопрокатники — найкасовішою екранізацією російської класики. Нагадаємо, його прем'єра в Україні відбулася 2 квітня цього року, але ще до виходу на широкий екран фільм викликав немало бурхливих суперечок. Тим цікавіше, дізнавшись про участь малинчанина у зйомках цієї історичної драми, нам було почути його думку і про зйомки фільму, і про його акторів...

 

— Костя, випадково дізнавшись, що ти знімався в «Бульбі», була немало здивована, адже, наскільки знаю, після закінчення вузу ти працював за спеціальністю, пов'язаною з фінансами. Як же потрапив у кіно та ще й «верхи на баскому коні»?

 

— Дійсно, після закінчення вузу я працював аудитором — за спеціальністю, якій навчався. Але якось на очі потрапило оголошення, з якого довідався, що в Україні є організація, яка тренує вершників для роботи за кордоном, в основному в Англії та Ірландії, де конярство дуже розвинене. Пройшовши відповідну підготовку, наші хлопці їдуть туди готувати скакунів. Мене це зацікавило^ і так я вперше сів на коня. А коли вже чекав візу для виїзду на роботу за кордон, подзвонили хлопці з цієї самої організації й запропонували підробити на зйомках фільму «Тарас Бульба», що саме проходили в місті Кам'янець-Подільському Хмельницької області.

 

— Судячи з кількості батальних сцен у фільмі, людей для масовки таки дійсно треба було багато. Та ще й таких, хто міг би принаймні триматися у сідлі...

 

— Спочатку так і було: я їхав зніматися у масовці. Але познайомився там із хлопцями, які займаються джигітовкою, тобто акробатичною верховою їздою. Колись, до речі, вона мала-іншу назву — козачий герц. Помітивши мої здібності до цього, джигіти запропонували мені стати асистентом каскадера. Останніх, до речі, було десь до сотні. І якщо каскадер виконував основні трюки за героїв фільму, то наша робота полягала в тому, щоб під час зйомок весь час знаходитися поблизу головних акторів на випадок, якщо впадуть із коня, і їх не затоптали. Адже зйомки були справді досить складними — коні, грязь, болото, обриви, байраки... До речі, в один із моментів кінь, який був під Богданом Ступкою, що грав Тараса Бульбу, чогось злякався і скинув свого вершника. Опинившись під задніми ногами скакуна, Богдан Сильвестрович міг справді постраждати, якби не каскадер Саша Філатов, який тут же накрив Ступку, ризикуючи собою. Актор, до речі, після цього говорив, що ніколи більше не буде зніматися там, де коні!

 

— Читала, що постановником трюків у цьому фільмі був сам Нік Пауел із Голівуду, відомий за постановкою трюків у таких фільмах, як «Хоробре серце», «Гладіатор», «Троя», «Останній самурай»...

 

— Так, мені пощастило попрацювати під його началом, але недовго. Пауел, до речі, був у величезному захваті від роботи українських та російських вершників і мав дуже великі плани. Але 80 відсотків нашої роботи у фільм не потрапили, бо режисер Володимир Бортко не хотів перетворювати свій фільм в екшен, щоб увага глядачів не переключалася з акторів на батальні сцени. Словом, Нік не отримав тієї можливості, яку хотів, і покинув проект через умови, в які його поставили. Відтак більшість трюків у фільмі надалі ставив уже сам Бортко.

 

— Зараз дуже багато критики щодо цього фільму. Режисера його звинувачують у тому, що фільм вийшов «проросійським», з нападками на католиків, антисемітськими нотками, націоналістичним відтінком...

 

— Я вважаю, це все політика. Хоча, наскільки знаю, фільм знімався за оригіналом, а не численними перекладами, гоголівського «Тараса Бульби», і Бортко, про що не раз говорив, намагався передати дух цього твору, погляд Гоголя на патріотизм і його ставлення до Батьківщини. Це зараз Росія і Україна — окремі держави, а тоді ж була єдина Русь...

 

— Облишмо це. Нехай на цю тему справді сперечаються політики й критики. Мене ж при перегляді фільму вразило більше те, що в ньому чимало, як на мене, жорстокого натуралізму. Скажімо, страта Остапа...

 

— Ну, це центральна сцена фільму. Пригадую, як артист Вдовиченков, коли його хотіли поставити на стільчик, сказав: «Ви що, збожеволіли? Я ж приїхав сюди грати, а не на табуретці стояти». І лишився на цепу висіти...

 

— А Бульбу теж в натурі на вогнищі спалювали?

 

— Звісно, робили так, щоб він не згорів. Але був вітер, йому кидало в обличчя вогонь... Та Ступка, по-моєму, блискуче впорався зі своєю роллю. До речі, на неї пропонували відомого французького актора Жерара Депардьє, але Володимир Бортко був категоричний: мовляв, це не український типаж. Тим часом, розповідали, як бідкався з цього приводу Богдан Сильвестрович, мовляв, який же я Бульба? У Гоголя, говорив, написано «20 пудів», а пуд — це 16 кг, тобто 20 пудів — це 320 кг. Звісно, всі розуміли, що це, мабуть, го-голівська гіпербола, але для ролі Богдан Сильвестрович таки поправився на 4 кг...

 

— Костя, а хто ще з акторів справив на тебе враження і чого, можливо, не побачимо ми, глядачі?

 

— Цікаво було спостерігати за грою Михайла Боярського, який у цьому фільмі зовсім не схожий на себе в інших картинах. Так от, у перший же тиждень зйомок він умудрився зламати пальці на руці, оскільки все намагався робити сам. Там є такий трюк, коли він тримає в руках два списа і, керуючи конем ногами, на повному скаку летить уперед. Це унікально, і він це робив. Але в наступному трюку він уже мав вести однією рукою трьох коней на повному скаку, а коні, на відміну від танків, погано керовані... Словом, далі зніматися Боярському довелося з гіпсом на руці, а щоб це не було помітно в кадрі, гіпс замазали гуталіном...

 

До речі, всі трюки в фільмі намагався виконувати сам іще один актор, який справив на мене неабияке враження своєю безстрашністю, — це, на жаль, уже покійний Олександр Дедюшко...

 

— Костя, а які ще враження після зйомок лишились?

 

— Навіть для нас, масовки, трюкачів, каскадерів, це була робота до сьомого, як кажуть, поту. Уявіть: літо, спека, а ти, якщо граєш шляхтича, то в шубі, а якщо гусара — в тяжких обладунках, 5-8 годин на знімальному майданчику, а потім ще 50 кілометрів переганяєш коней на інше місце. Треба була гарна фізична підготовка. Мушу сказати, що, якби не мій батько — Валентин Тупота та мої колишні тренери — Анатолій Задорожній і Олександр Ткачук, не зміг би тут зніматись...

 

— Зйомки закінчились, і що далі?

 

— Пройшовши під час них гарну школу джигітовки, разом з хлопцями ми працювали опісля в Італії, в парку типу Діснейленда, де виступали в ролі лицарів Середньовіччя, звісно, показуючи при цьому гарну акробатичну верхову їзду. Такі виступи завжди проходять на ура. Як, до речі, і в Англії, де вже п'ять років підряд наші хлопці — «Українські козаки з Києва» — виступають у Букінгемському палаці. При цьому щоразу піднімається прапор України і звучить наш гімн...

 

— Зараз ти знову на Батьківщині. Повернешся до аудиторства, а коні залишаться хобі, чи маєш інші плани?

 

— Маємо з друзями бажання організувати свій кінно-спортивний клуб для молодих хлопців — організацію, яка б зберегла і удосконалювала українські традиції козачого герцу. На Чернігівщині (на жаль, не на Житомирщині) знайшлися й люди, які готові фінансувати цей проект.

 

— А чи зможуть малинчани колись побачити ваш виступ? Скажімо, на День незалежності...

 

— На День незалежності у Малині, як правило, тільки грандіозні п'янки... Хоча, якщо наша влада захоче... Правда, доведеться оплатити за транспортування коней плюс мінімум за концерт хлопцям. Ми ж будемо тільки раді продемонструвати свою майстерність землякам. Повірте, видовище це справді захоплююче...

 

— Костя, а якщо хтось із малинських хлопців зацікавиться джигітовкою і захоче навчитися акробатичній верховій їзді?

 

— Я залишу вам свій телефон, нехай звертаються в редакцію...

 

 

 ►Автор: Світлана ВОЖДАЙ (Соборна площа).

 ► Фото: Особистий архів Костянтина Тупоти.