Невесела у нас доля —

Доля повернувся.

Увірвались щастя й воля —

Бозя одвернувся.

Ходить Доля по міськраді.

Віддає накази.

Наче індик на параді!

Пісня унітаза!

Затуляєш перспективу,

Муляєш ув оці.

Напав, як понос серливий

З кольками у боці.

Що, готуєш тайні списки,

Секрет-агентура?

Нічо, кончик уже близько,

Спец по авантюрах!

Що ж ти корені пускаєш

У нашій міськраді?

Як ти досі не гикаєш —

Ми ж тобі так «раді»!

Завтра сесія, коточку,

Збирай чемайдани!

Пора ставить жирну точку

Й обривать кайдани.

Якщо наші депутати

Завтра не відступлять,

Будуть долю повертати,

А Долю — одлуплять.

І почнеться нова ера —

Запрягайте коні!

Без обману і афери:

Все як на долоні.

Але, може, добрі люди,

Трапитись інакше.

Що то з нами тоді буде?..

Стеліть падать м’якше.

Запасемося терпінням,

Гумором і ядом.

За пазухою — камінням,

щоб боротись з гадом!

Необхідне уточнення. Малином пішли чутки, в яких авторство цього твору приписується Валерію Марченку, себто мені. Мушу зазначити, що мені вистачає власної слави — в даному випадку це не мій вірш. Хоча автор мені відомий, і як тільки він погодиться «розсекретитись» — я одразу назву прізвище...