Как замначальник «Кобры»
Яценюка послал
Президент Украины Виктор Ющенко обязал начальника Государственного департамента ГАИ МВД Украины Сергея Коломийца, начальника спецподразделения ГАИ «Кобра» и его заместителя сегодня собственноручно написать заявления об освобождении от должностей.
Об этом он заявил в начале коллегии МВД Украины после того, как председатель Верховной Рады Украины Арсений Яценюк рассказал об одном из случаев на дороге, свидетелем которого он стал лично.
Так в частности, А.Яценюк проинформировал присутствующих, в том числе и Президента, что в минувшую субботу он, находясь за рулем автомобиля и не нарушая Правил дорожного движения, в сопровождении автомобиля управления Государственной службы охраны направлялся по своим делам. В какое-то мгновение на автотрассе появился джип, который не реагировал на сигналы автомобиля сопровождения и нарушал Правила дорожного движения.
Этот джип, который препятствовал движению автомобиля А.Яценюка, принял вправо, после чего было опущено одно из его окон и лицо, находившееся в том автомобиле, показало, по словам А.Яценюка, «весьма известный жест», который используется «в американских кинолентах».
Как выяснилось позже, за рулем джипа находился заместитель начальника спецподразделения ГАИ МВД Украины по фамилии Кожа, рассказал А.Яценюк. Как заметил спикер парламента, это ему удалось выяснить позже лично, поскольку после остановки водитель не предъявил документов.
Также, по информации Арсения Яценюка, было выяснено, что этому лицу принадлежат автомобили Toyota Land Cruiser, Mitsubishi, Porsche, а непосредственно джип, с которым «пересеклась» дорога Яценюка, после вышеупомянутого инцидента был обнаружен на автостоянке, принадлежавшей спецподразделению ГАИ «Кобра».
В свою очередь, Виктор Ющенко, обращаясь к руководителям ГАИ заметил: «Вам никто не давал права на такое поведение, поведение, которое демонстрирует сегодня управление ГАИ. Оно недопустимо».
Президент Украины заявляет о фальсификации спецподразделением Департамента ГАИ МВД «Кобра» данных относительно инцидента с председателем Верховной Рады Арсением Яценюком. Говоря о субботних событиях, Ющенко заметил, что это является ярким примером того, как любой человек, независимо от должности, не может вести себя.
Виктор Ющенко считает, что сейчас уже нельзя добиться правды о том, что произошло. «Правды нет. Эта «Кобра» переломила хребты своим людям, заставила младших по званию сделать фальсификацию данных, и все документы по этому вопросу изъяты по определенным распоряжениям из вашей папки», — сказал Президент, обращаясь к министру внутренних дел Юрию Луценко.
«Это говорит о том, что выводов нет. Начальник прячется за подчиненного, подчиненный пришел, глаза закрыл и не видит этого события, потому что не хочет видеть, потому что хорошо знает, какие правила работают в этой «Кобре», — сказал В.Ющенко.
Президент заметил, что элитное спецподразделение «Кобра» создавалось не для того, «чтобы туда пришли на работу жулики».
Виктор Ющенко сообщил, что сегодня имел возможность ознакомиться с личным делом полковника Кожи и выяснил, что тот связан со многими незаконными действиями. По словам Президента, он не понимает, почему такой человек до сих пор работал в таком подразделении.
Малин, Malin, Milan...
Володимир СТУДІНСЬКИЙ, доктор історичних наук (м. Малин)
Кілька років тому, від’їжджаючи з Варшави в Київ, я зайшов до книгарні, де в око впав географічний атлас світу. Листаючи його, звернув увагу, що на загальній мапі України невеличким кружечком був відмічений Малин. На душі стало якось по-домашньому затишно і тепло. Нічого дивного в цьому не було, проте захотілось дізнатись як наше місто представлене не лише в картографічних, але й у енциклопедичних виданнях.
Спробуємо здійснити невеличку «прогулянку» по сторінках енциклопедій.
Загальні відомості про Малин представлені в ряді дореволюційних видань.
Зокрема, в славнозвісній «Енциклопедії» Брокгауза-Ефрона сказано, що Малин є містечком Радомисльського повіту Київської губернії. Тут налічується 300 дворів і мешкає 2760 осіб, діють православна церква, костел, богодільня, школа, синагога, два єврейських молитовних будинки та лікарня.
У десятому томі «Єврейської енциклопедії», що вийшов на початку ХХ століття в Санки-Петербурзі зазначено, що у Малині за ревізією 1847 року «Малинське єврейське товариство» налічувало 1064 особи, а за переписом 1897 року у містечку було 4256 мешканців, з яких 2547 складали євреї.
Найбільш повно Малин представлений у шостому томі енциклопедичного видання «Słownik Geograficzny Krỏlewstwa Polskiego і innych krajỏw słowiańskich», який побачив світ 1885 року в Варшаві. У енциклопедичній статті, автором якої є Едвард Руліковський, зазначається зокрема, що у містечку мешкало 3634 особи, в тому числі 2106 православних, 1175 євреїв, 110 католиків та 243 євангелісти. Тут налічувалось 98 будинків на правах власності та 96 на правах чиншу, діяли церква, початкова школа, яка відкрилась у 1861 році, костел, 12 крамничок, 21 реміснича майстерня та проводились сім ярмарок на рік.
До Малинського маєтку належали села: Гамарня, Селище, Облітки, Стара Рудня, Шламарня, Пиріжки, Потіївка, Рудня Потіївська, Ремянівка та Головки. Також наводяться відомості про діяльність паперової фабрики, де працювало 125 робітників і вироблялось продукції на суму 77222 рублів сріблом.
В тридцять другому томі «Універсальної ілюстрованої енциклопедії» (Enciclopedia vneversal ilvsttrada), що виданий у Мадриді 1916 року зазначено наступне: містечко знаходиться в Київській губернії за 27 км від Радомисля на березі Ірші, яка є притокою Тетерева і мешкає в ньому 1140 осіб.
Представлений Малин і в тридцять сьомому томі «Большой Советской Энциклопедии», який виданий у Москві 1938 року.
В 26-у томі «Большой Советской Энциклопедии», який виданий у 1954 році зазначено, що місто Малин знаходиться за 137 км на північний схід від Житомира та за чотири кілометри від однойменної залізничної станції (на лінії Коростень-Київ). Діє паперова фабрика, а також є дві середні, семирічна та початкова школи, лісотехнічний технікум.
Ненабагато більше написано про Малин і в 15-у томі «Большой Советской Энциклопедии», який вийшов у 1974 році. Так, зазначено, що з 1938 року Малин має статус міста, мешкало у 1972 році 17,9 тис. жителів. Працювали овочесушильний, дослідно-експериментальний заводи, молокозавод, паперова, меблева та швейна фабрики, а також лісотехнічний технікум.
Більш широко і об’ємно представлена інформація у восьмому томі «Української Радянської Енциклопедії» 1962 року видання. Зокрема зазначено, що час заснування міста невідомий, але у 1240 року воно було піддане монголо-татарському розоренню. У другій половині XIV ст.. Малин знаходився у складі Литовського князівська, а після підписання Люблінської унії 1569 року увійшов територіально до Речі Посполитої. В період визвольної війни 1648-1654 рр. містечко адміністративно підпорядковувалось Київському полку. За Андрусівським мирним договором 1667 року Малин залишився у складі Польської держави. Після третього поділу Польщі в 1793 році містечко входить до складу Російської імперії. З 1797 року Малин стає містечком Радомисльського повіту. З 1923 року місто районним центром. Також дане видання свідчить про те, що у місті працюють фабрики: паперова та гнутих меблів; заводи: ливарно-механічний, цегельно-черепичний, молочний, овочесушильний, щебеневі; районне відділення «Сільгосптехніка», лукомеліоративна станція, лісотехнічний технікум, чотири середні, восьмирічна школи, школа робітничої молоді, два будинки культури, три бібліотеки та стадіон. Окрема стаття у зазначеному томі присвячена Малинській паперовій фабриці.
Варто зазначити, що на початку нинішнього століття система енциклопедичних видань в нашій державі лише починає формуватись. Тому немає нічого дивного, що інформація про наше місто не відображає нинішнього стану речей.
Зрештою, на цьому можна було б поставити крапку. Але наш Малин на світовій мапі є не єдиним населеним пунктом з такою або дуже подібною назвою.
Так, як свідчить «Большая Советская Энциклопедия» ( том 26, 1954 р.), у Московській області є населений пункт під назвою Малино. Бельгійське місто Мехелен французькою звучить як Малін (Malines). Про це, зокрема написано в «The Encyclopǽdia Britannica» (том 17, Кембридж, 1911 р.). У сімнадцятому томі видання «Slovnik naučný» (Прага, 1900) зазначено, що в Чехії неподалік Кутної Гори знаходиться село Малин, де налічується 137 будинків і мешкає та мешкає 1050 осіб. В «Dizionario Enciclopedico Italiano» говориться про Малин (Malin [mä’lin]) в Ірландії. У вісімнадцятому томі видання «The Encyclopedia Americana» (Нью-Йорк, 1944 р.) говориться, що на Філіппінах є територія з назвою Малінао (Malinao).
Та й в Україні, у Млинівському районі Рівненської області, є населений пункт – Малин.
Звичайно, що жодне з енциклопедичних видань не дає вичерпної інформації про населений пункт, його історію чи динаміку розвитку. Та разом з тим, зустрівши одного разу назву рідного міста в такому інформативному джерелі, можливо й почнеться більш глибоке осмислення свого буття теперішнього, коріння минулого і прагнення до майбутнього.