
Шкода,бо в Україні є рос.школи та школи інших нацменшин,випускаються газети на їх мові,існують ансамблі пісні і танцю.В Україні є цілі поселення греків,поляків,німців,угорців,татари повернулися на батьківщину після примусового виселення(в Крим).Вони живуть далеко від своєї батьківщини,але не відчувають себе чужинцями,їм ніхто не заважає.В Росії ж на таку кількість українців донедавна існувала єдина українська бібліотека,в якій декілька років тому помінялося керівництво.На місце свідомого і обізнаного в українській літературі поставили жінку(росіянку),яка ні в мові,ні в літературі не розбиралася,ще й вороже ставилася.Тоді провіряли всіх відвідувачів бібліотеки.Ті,хто займав керівні посади,реєструвалися під іншими фаміліями,щоб їх не звільнили з роботи.Де ж їх демократія і дружнє ставлення до братнього народу?У моїх знайомих є родичі в Нижньоваторську(можливо я неправильно написала назву міста).Вони розповідали,що українська діаспора там більша за інші і вони розмовляють українською,значить це їм потрібно.Українці виїжджають і в Італію,в Чехію(повертаються укр.чехи),Ізраїль(евреї).Не всі там залишаються,багато хто повертається додому,як би там добре не було.Знаю,що ,хто залишається в Португалії,то там наших багато і умови для них сприятливі,вони не почувають себе чужинцями.В Ізраїлі зароблять грошей і їдуть додому(там менталітет дуже відрізняється від нашого).В Чехії до нас ставляться не дуже добре.Є знайомі,які хочуть повернутися додому.Є знайомі,які довгий час проживають в Італії-вони дуже сумують за домом.Де б ми не були,ми повинні залишатися українцями.
